З власного досвіду

Джерела географічних знань. Методи досліджень 

Джерела знань

    Знання про Землю не виникли раптово, їх нагромаджували тисячоліттями у багатьох країнах, починаючи від Шу­меру і Єгипту.

Особливо розширилися географічні знання після плавань X. Колумба і Ф. Магеллана, тобто в епоху Великих географічних відкриттів. Дослідники описали природу нових земель, умови життя і занять населення, склали карти.

Нині про Землю нагромадилося багато знань, і опанувати їх може кожний з вас, використовуючи різні джерела і не вирушаючи в подорожі.

Першоджерелом географічних знань є шкільний підручник. Окрім нього, джерелами інформації слугують географічні довідники й енциклопедії, карти, атласи. 

Насичені географічними відомостями журнали й газети.

Багато нового, корисного й цікавого можна дізнатися зі ЗМІ, які вміщують прогнози погоди, повідомлення про стихійні явища, культуру населення різних країн тощо. Наочне уявлення про навколишній світ дає перегляд спеціальних художніх і документальних фільмів.

Неабияку роль у формуванні знань про Землю відіграють колекції корисних копалин, зразки ґрунту, гербарії. Справжніми сховищами скарбів, що увібрали різноманітні відомості минулого, є музеї.

Географічні знання ви можете отримати з героями художніх творів, наприклад: Ж. Верна «Діти капітана Гранта», «П'ятнадцятирічний капітан», Д. Дефо «Робінзон Крузо», В. Каверіна «Два капітана»…

Нині, щоб здобути потрібні географічні відомості, користуються послугами всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернету, яка за лічені хвилини надасть географічну інформацію: картографічну, текстову, відео-, звукову. Джерелом особистих географічних відкриттів можуть стати туристичні подорожі.

 Отже, до джерел географічних знань належать: підручники, карти, атласи, енциклопедії, словники, довідники, художня література, ЗМІ, музеї, туристичні мандрівки та мережа Інтернет.

Методи географічних досліджень

Географічні знання здобувають різними способами. Способи, за допомогою яких вивчають той чи інший об'єкт, явище, процеси природи та суспільства, називають методами досліджень. Географія вивчає дуже складні природні та господарські об'єкти. Тому для їх дослідження застосовуються різноманітні методи (способи). Серед них і загальнонаукові методи, і власне географічні.

До загальнонаукових методів належать: історичний, математичний, фізичний, хімічний; до географічних - спостережень, картографічний, палеогеографічний, космічний тощо.

Найдавнішим є описовий метод дослідження. Він полягає в описі об'єкта (де розташований, як змінювався з часом, як впливає на інші об'єкти тощо). Опис роблять на основі спостережень за явищами і процесами. Цей метод і нині є одним з основних. Сьогодні цим займаються вчені на численних наукових станціях, розміщених в Антарктиді і на дрейфуючій кризі Арктики, у пустелях та найвищих горах планети.

Давнім є також експедиційний метод. Експедиція - це відрядження групи людей для дослідження певних об'єктів чи явищ. Матеріал, зібраний в експедиціях, становить основу географії. Спираючись на нього, географічні знання уточнюються, поглиблюються, тобто наука розвивається.

Географія широко застосовує й історичний метод, тобто розглядає об'єкти природи і суспільства в їх постійному розвитку, з давніх-давен до сучасності.

Великий обсяг географічної інформації потребує математичного опрацювання. Цьому сприяє сучасна обчислювальна техніка, яка допомагає прогнозувати різноманітні природні явища, від погоди до землетрусів. Математичні методи дають змогу створити моделі реальних об'єктів, явищ та процесів на дисплеї комп'ютера. Математичні методи використовуються також у процесі складання планів розвитку господарства, розроблення рекомендацій щодо розміщення галузей виробництва, розселення та забезпеченості роботою населення.

За допомогою фізичних методів географам вдалося пізнати будову земної кори і мантії, куди раніше можна було проникнути лише в уяві.

Хімічні методи дають можливість простежити «мандрування» хімічних елементів у природних комплексах.

Відомості про розвиток Землі в минулому дають палеогеографічні методи («палео» - давній). На підставі вивчення викопних рослин, тварин, а також ґрунтів на очах учених оживають часи давноминулих епох.

З ХХ століття застосовують аерокосмічний метод. Вивчення планети за допомогою космічних апаратів дає змогу не тільки охопити поглядом усю планету, а й побачити з висоти раніше не відомі географічні процеси і явища.

Нині використовують метод моделювання, який за допомогою комп'ютерної техніки, може передбачити зміни навколишнього середовища.

Загальноприйнятий метод географічних досліджень - картографічний, за допомогою якого може бути відображено безліч природних та суспільних об'єктів та явищ. Уся їх різноманітність показана умовними позначеннями, сукупність яких називається легендою карти. Для людини, яка розуміє географічну карту, вона говорить більше, ніж томи енциклопедій.

Застосування математичних методів в економічній географії

 

знати

• сутність і напрямки математико-географічного моделювання;
• моделі регіональної і національної економіки;
• основні види прогнозів економічної географії;

вміти

• розробляти основні види моделей, що використовуються в економіко-географічному аналізі;
• аналізувати проблеми розміщення і розвитку продуктивних сил на основі математико-географічних моделей;

володіти

• методами збору, обробки, аналізу та інтерпретації економіко-географічної інформації для розробки математико-географічних моделей;

навичками аналізу та прогнозування економіко-географічних процесів.

Сутність та напрямки математико-географічного моделювання

  Особливе значення для розвитку географічних досліджень має моделювання. Активне проникнення в географію системного підходу, конкретизація методів досліджень, необхідність в чіткому формулюванню завдань і їх суворого рішення привели до розвитку математичних методів в географії.

Попередньо зробимо одне важливе зауваження, що стосується відмінностей в поняттях "метод" і "модель".

Метод - це спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя.

Модель - це схема, зображення або опис якого-небудь явища або процесу в природі і суспільстві. Модель – складова частина методу.

Термін "модель" - це умовний образ об'єкта дослідження, сконструйований для спрощення даного дослідження.

Моделюючи геосистему або якісь її елементи (наприклад, структуру або процес функціонування), ми створюємо штучно її аналог (копію) в спрощеному вигляді. Імітувати складну систему в усьому її різноманітті практично неможливо. Важливо, щоб модель описувала основні характеристики об'єкта, відтворювала відносини між його елементами, види і характер внутрішньо системних і зовнішніх зв'язків, причому в тих чи інших кількісних показниках. У зв'язку з цим моделювання містить не тільки якісні, а й кількісні критерії для аналізу досліджуваного об'єкта. Це дає можливість удосконалювати модельований об'єкт і на цій основі виробляти стратегію регулювання розвитку самої геосистеми.

Математико-географічне моделювання являє собою складний процес, що складається з ряду послідовних етапів.

Підготовчий етап, в ході якого мають на меті і визначають завдання дослідження.   - На основі попередніх даних про систему виявляють потребу в застосуванні методу математичного моделювання. Потім відповідно до цілей дослідження формулюють завдання моделювання щодо даної системи.

Другий етап складається з ряду послідовних операцій:

- Виявлення характеру взаємозв'язку сформульованих на підготовчому етапі завдань;

- Встановлення послідовності вирішення цих завдань.

Третій етап - побудова моделей для вирішення поставлених задач.

Прикладами моделей в географії можуть бути такі:

- Моделі класу географічних завдань виявлення зв'язків між елементами системи: оцінка балансу енергії та біомаси Землі, завдання вимірювання переміщення окремих точок земної поверхні, характеристика розвитку окремих ерозійних форм в басейнах річок, вивчення зв'язків в ландшафтах, оцінка природних режимів географічного середовища, кількісна оцінка зв'язків радіаційного балансу в різних географічних фаціях, оцінка інтенсивності розвитку яру ерозії, виявлення провідних факторів складних зв'язків в системі, оцінка зв'язку між чисельністю населення міста з рівнем його розвитку, визначення структури територіально-виробничого комплексу та ін.

- Моделі класу задач аналізу елементів системи: статистичний аналіз меж лавинонебезпечних зон, знаходження основ проектування полезахисних лісових смуг, морфометричний аналіз при проектуванні різних інженерних споруд, визначення щільності населення міста і ін.

- Моделі класу задач районування (і зонування): виділення типів природних ландшафтів в залежності від радіаційного індексу сухості, розпізнавання зразків для виділення районів і аналіз таксономічного відстані в я-вимірному просторі, виявлення зон впливу міст, районування територій та ін.

Однією з перших макроекономічних моделей була модель відтворення Ф. Кене. Сучасний розвиток моделювання економічних процесів пов'язано з комплексом економіко-математичних методів і економетрикою. Економетричні моделі розробляються для прогнозування таких економічних показників, як ВНП, особистий дохід, витрати на особисте споживання, капіталовкладення, урядові закупівлі товарів і послуг, чистий експорт і т.д.

Дослідження залежностей і взаємозв'язків між об'єктивно існуючими явищами і процесами відіграє велику роль в економіці. Метод вивчення зв'язків в статистиці називають регресійним аналізом, а зв'язку - регресійний.

Математично задача формулюється наступним чином.

Потрібно знайти аналітичний вираз залежності економічного явища (наприклад, продуктивності праці) від які його чинників; тобто шукається функція у = f (. х 1 , х 2 , ..., х n ), що відображає в середньому залежність, через яку, знаючи значення незалежних факторів x i, можна знайти наближене значення залежного від них показника у.

Для знаходження рівняння регресії необхідно визначити загальний вигляд функціональної залежності і розрахувати параметри рівняння (часто використовується метод найменших квадратів). При виборі виду залежності керуються наступним: він повинен узгоджуватися з професійно-логічними міркуваннями щодо природи і характеру досліджуваних зв'язків; по можливості використовують прості залежності, які не потребують складних розрахунків, легко піддаються інтерпретації та практичного застосування. Технологія розробки регресійної моделі описана практично в кожному підручнику з загальної теорії статистики і економетрики.

Регресивні моделі соціально-економічних об'єктів і процесів використовують у багатьох областях в залежності від виду застосовуваних функцій.

Парна лінійна регресія використовується при вивченні функції споживання:

де С - споживання; у - дохід; До і L - параметри функції.

Серед класу нелінійних функцій слід назвати рівносторонній гіперболи

яка використовується для характеристики багатьох видів зв'язків. Наприклад, для характеристики зв'язку питомих витрат сировини, матеріалів, палива з об'ємом продукції, що випускається, часу обігу товарів від величини товарообігу як на мікро- так і на макрорівні.

Класичним її прикладом є крива Філіпса, що характеризує нелінійний співвідношення між нормою безробіття x і відсотком приросту заробітної плати у:

де ε - випадкове відхилення.

Це рівняння, що відображає зворотну залежність зазначених показників, було отримано в кінці 1950-х рр. англійським економістом А. В. Филипсом на основі даних, узагальнених більш ніж за 100-р. період.